Святковий ковпак бере свій початок від безглуздого ковпака або санбеніто, який носили погано себе провідні або неуспішні школярі з середини XIX до початку XX століття; його святкова прикраса та позитивне ставлення суспільства до його власника вказували на пом'якшення чи навіть скасування певних соціальних норм .
Наприкінці грудня римляни відзначали свято, присвячене богу Сатурну, який покровительствував землеробству. Свято називалося – Сатурналій. Цього дня люди веселилися, ходили один до одного у гості, організовували застілля та дарували подарунки. Цього дня і вдягали ковпаки.
У Сполучених Штатах святкові ковпаки — ці всюдисущі конусоподібні символи дитячих днів народження та літніх пікніків — беруть свій початок у менш святковому явищі: гострокінцевих безглуздих ковпаках, які використовувалися як дисциплінарний інструмент у школах упродовж XIX і початку XX століть.
Звідки взялися святкові ковпаки? Гострокінцеві капелюхи з'явилися ще в Стародавньому Єгипті і були ознакою шляхетності. Протягом століть різні загострені капелюхи асоціювалися з усім, починаючи від чарівників і закінчуючи йолопами та тусовщиками. На початку 1900-х років святкові ковпаки могли ставитись до химерних головних уборів для свята.
У ранню вікторіанську епоху освіти дітей, у яких виникли труднощі з навчанням рахунку чи грамоті, або які поводилися неналежним чином, змушували носити «Капелюх дурня» як покарання .
Ковпаки виконують не тільки декоративні, а й практичні функції: Захищають гальмівні механізми від пошкоджень. При русі всередину гальмівних механізмів потрапляють дорожній бруд, пісок і частинки дорожнього покриття. Ковпаки не дають бруду проникнути всередину, а значить диски та колодки прослужать довше.
Ковпаки носили ремісники, моряки та селяни. Особливо вони полюбилися мешканцям узбережжя, оскільки ковпак захищав від негоди та холоду. У ХІХ столітті ковпаки виготовлялися на круглоткацьких верстатах. Особливо ковпаки сподобалися жителям Нормандії, куди вони проникли в середині XVIII століття.